Одна маленька перлинова раковинка,лежачи на дні океану,дуже сумувала,що вона лежить нерухомо,а не плаває,як риби навколо неї.
- От хотілося б побачити інші місця та інших жителів моря!-замріяно,і з легкою заздрістю,думала вона,дивлячись на пропливаючих повз неї медуз,восьминогів,риб та дельфінів.
Вона не знала,що такі ж думки виникали у тих же самих,що пливли повз неї,жителів водного світу.
- От було б добре лежати як раковинка, на дні океану,і не перейматись пошуками їжі і не витрачати сил на втечу від хижаків!-так думали вони, дивлячись на неї.
Як не знала вона і того,що коли промені Сонця досягали дна і відбивались від її перламутрового панциря,то сяйво,котре освічувало все навколо неї,дарувало усім,хто був поруч,почуття радості,добра і щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428471
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Nikджу