Троянда розцвіла, дощами вмита.
Краплинки, наче сльози в пелюстках.
Липневим буйством розгулялось літо,
А ти вмирала в мене на руках.
Не помирай, матусенько! Благаю!
Ти ж так чекала літнього тепла!..
Та вже в далекі сині небокраї
Душа твоя хмаринкою пливла.
Рідненька матінко, моя голубко сива,
Нема тебе. Лиш фото на стіні.
І ти на нім, ще молода й красива,
Привітно усміхаєшся мені.
В тій усмішці і пісня колискова,
І теплий дотик рідної руки,
І казка пошепки, і щире мудре слово,
І з вишнями найкращі пиріжки.
Прийми, Всевишній Боже, її душу.
Спливла печаллю свічка в образах.
Кладу я на могилку хліб насущний,
І дві троянди в росяних сльозах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428530
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Валерій Голуб