Інколи навіть скелі ламаються
Від вітру або від сильного дощу
І так дивно, коли такі потужні брили
Безсило падають у висоту.
Інколи людей називають скелями
Вважають їх за свій маяк
І різними стежинами шукають до них
Той єдиний шлях.
Бо, ніби, класно так за скелею,
Не страшно зовсім, затишок.
Скелі долають всі бар’єри
І не будують замки з бульбашок
От тільки люди – ніяк не скелі.
їх завжди болітиме і боліло
їй заважає те, що пронизує ребра
Їм заважає те, що б’ється зліва
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428629
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Шопенівна