Наїхали козаченьки
До розлогої річеньки
Своїх коней напувати,
Сили з води набирати.
Там дівчина шмаття прала,
Козаченькові моргала.
Він на неї задивився,
Мало в річці не втопився.
У полон взяла красою,
Довжелезною косою.
Розплітались з вітром коси
В сонцесяйні тихі роси.
Ой ви, чари оковиті,
Пристрасні, несамовиті.
Розгойдалися заграви,
Мальовничі там заплави.
Віддала серденько любо,
Не вернути тепер згубу...
Зникли козаки в долині,
Сумували очі сині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2013
автор: Lana P.