Напевно,так навчитись в світі жить,
Щоби крізь сльози-усмішка найкраща.
Коли втомився Янгол і лежить-
То не будить те Янголя нізащо.
І ще йому в житті допомогти,
Злітать на небо,вичесати хмари.
Потупцювать на них,щоби змогли
Дощі розлити крапель отих чари.
Зловити сім метеликів і їм
На вушко нашептать свої бажання.
Любити всіх на світі.Розповім
Вас про своє найбільшеє прохання.
Любіть Ви ні за що,тільки любіть.
Людей,життя,морозиво,малюнки.
Свою любовь на світ весь поділіть,
Загляньте через вічність за лаштунки...
Не дай нікому Боже тих наук,
Щоби когось лиш смерть чиясь навчила
Любити.Доторкнутися хоч рук,
Не дай,щоби тоді заполонила
Всю душу,розуміння на віки...
І неможливість мить хоч повернути.
Любіть.Бо лиш залишаться думки...
Бо є сьогодні...І не повернути
І за мільйон вчорашнього нам дня.
Що буде завтра?Бог один лиш знає...
Любіть сьогодні.Мить.Людей.Життя.
Хто молиться за Вас...І Вас чекає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428881
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Відочка Вансель