Обвітрена і знесилена,
У зморшках, у мозолях,
Колись же була красивою!..
Вдивляється в битий шлях.
А личко ж колись ціловане,
А губи - малини цвіт…
Час в сіре перефарбовує…
Став сірим вже білий світ.
Надія давно утрачена,
Сама, наче перст, живе,
Рубцями лице позначене,
Якими лиш піт пливе.
Вдягнула хустинку біленьку,
Як в юності до вінця,
Старенька бабуся в сірому
Чекає свого кінця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428912
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Віталій Назарук