Хіба буває мало чи багато,
Хто міру видумав таку?...
На острові стоять закам"янілі Статуї
Століття сліпо дивляться мовчать...
Вони сказали б і пораду дали
І свідчили б в судах за нас,
Для чого люди, очі в них забрали?...
Бо перло- кам"яно кричать?
Закам"янілі постаті свободи
Вулкана доля вікова...
А ви могли побратися із кимось
Довготелесі вояки?....
Можливо з вітром буйнокрилим,
Що обіймає під рукИ віки,
А може з місяцем чарівним,
Що правду знає з глибини...
А чом не зорі, ваші діти,
Що мило дивляться крізь час!?...
Чудні ви Статуї камінні
Із сонця посмішка на вас.
Ви океана шум вібрали,
Що досі не зворушив вас.
Стоять завзято і уперто
У них же воля кам"яна
Та їм же не багато треба,
Щоб не тривожили спочинок їх.
Ви Статуї чудес бездушні
Оголені вітрами з покон віч
Чому так манити до себе,
Без видимих противорічь?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428990
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Плискас Нина