А я спішила посеред весни

А  я  спішила  посеред  весни,
А  я  спішила,  йшла  скоріш  до  літа.
І  тільки  мрії,  що  вертались  в  сни.
Була  я  ними  все  життя  зігріта.

Це  відчуття,  що  ти  вже  не  сама,
З  тобою  літо  і  його  природа,
Тебе  голубить,  ніжить  ця  краса,
Тебе  чарує,  зваблює  ця  врода.

І  я  спішу,  спішу  у  зелен  –  гай
Хочу  послухать,  як  пташки  співають,
Як  шепчеться  з  природою  розмай,
Як  з  сонцем,  з  вітром  листя  розмовляє.

Як  шепчеться  зажурена  трава,
Що  скоро  вийдуть  косарі  у  поле.
Вона,  як  світ,  прекрасна  і  жива,
Але  така  коротка  в  неї  доля.

А  літо  мене  кликало  у  даль,
І  я  спішила,  щоб  у  ньому  жити.
Над  нами  сонця  золота  медаль  …
Поруч  на  полі  доспівало  жито.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429000
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Надія Голіней