Телевізор єдиний товариш,
Що постійно з тобою живе,
Він говорить,хоч ти щось там вариш
Й до розмови тебе і не зве.
Не ображений як виключаєш,
Не радіє як включиш його,
І про себе завжди відмічаєш,
Як найкращого друга свого.
Його можна уголос ганьбити,
Можна іноді і похвалить,
Не береться тебе він учити
Як належить тобі далі жить.
Телевізор мовчить, я сумую,
В самотині приходиться жить,
Ні розмов, ні пісень я не чую
І його я хотів би включить.
17.05.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Георгій Грищенко