(А це і моя мрія...)
Спасибі, доле, за моїх синів,
За щастя те, що розриває груди,
Дружині дяка, щоб не говорив,
Яка мене, як мужа вірно любить.
Мій перший син, як Сонечко з’явивсь,
Раділи всі, замерехтіло небо,
В кохану вдруге я тоді влюбивсь,
В зимову ніч, відчув я птаха щебет.
Другого сина подарив орел,
З Карпатських гір, не так, як всім лелека,
Напоєний із голубих джерел,
Щоби від мене не летів далеко.
Про доню мрію, думкою живу,
І гроші до скарбнички докладаю,
Допоки мій корабель на плаву,
Живу синами, донечку чекаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429038
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Віталій Назарук