На вербі сиділа Зозуля кувала
А в неї дівчина, тай долю питала.
Накукуй Зозуле,рочків тай багато
Бо не хочу, я смерть чатувати.
А чи зкуєш правду, хитрая птаха
Бо ти злая мачуха,а не добрая мати.
Не кукуй попілиста,не стану слухать
Піду до горіха,де Дятел мудріший.
Дятлу мій,Дятлу,червоная шляпа
Напророч життя на радість багату,
Ти розмову маєш із столітнім дубом
А він всевидющий,старІшин діброви,
Застукала птаха по горісі дзьобом
Дрібоче,дрібоче спинятись не хоче
Я ліку не знаю,бо досі пророче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429072
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Плискас Нина