Водянисто-волошкові ранки,
Намагнічене світлом волосся,
Опустити в небесні серпанки
Моїх сонних кантат стоголосся.
Запалити погаслі кордони
Перламутром живого бензину,
Розпустити рожеві бутони
Ароматом густим кофеїну.
Промінь сонця пустити по тілу,
Хай біжить, млосно звузить зіниці,
І розтопить нудьгу задубілу
У росі польової травиці.
Розбудити зав’язані м’язи
Генератором змінного струму,
Залатати обірвані фрази
В переплетеннях тиші і шуму.
Опустити зважнілі повіки ,
І вдихнути… Я світ пробачаю.
Напою моїх вен спраглі ріки
Ніжним смаком зеленого чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: E. Insomnia