Коли роси покриють покоси
І тумани втікають у літо,
Ти волошки вплітаєш у коси
І проходиш мов мавка, крізь жито.
Сонце вранці намистом царівни
Відбиває очиці-озерця.
Солов’ї своїм співом чарівним
Прокладають дорогу до серця.
Все довкола цвіте і радіє,
Пісні линуть до самого рання.
Затихають, як сонце пригріє,
Лиш ніколи не стихне кохання.
Я візьму тебе, люба, на руки,
Зацілую лляні твої коси…
Ми підемо, кохана, крізь луки,
Коли роси покриють покоси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429275
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2013
автор: Віталій Назарук