Тихий сон спустився аж під ранок
І вмостився на твоїм чолі.
Спи спокійно, моя мила мамо,
Найсвятіша жінко на Землі.
День минає в праці та турботах—
Ноша за плечима заважка.
Ти ж не переробиш всю роботу,
Все не переносиш на руках!
Відпочинь, бо так життя минає,
Ти ж себе ніяк не бережеш.
Ти щодня так пізно засинаєш
І завжди удосвіта встаєш.
Сили ти шукаєш в чашці кави
З булочкою , цукром й молоком.
Сядь же, мамо, тиха та ласкава,
З нами поділись своїм теплом.
Не спіши—робота почекає.
Як там кажуть, в ліс не утече.
Втома сірим птахом прилітає
Й на твоє спускається плече.
Потім все робитимеш так само,
Щоб ми жили в щасті та теплі,
Ну а зараз спи спокійно, мамо,
Найсвятіша жінко на Землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429292
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2013
автор: Натік