Я не знаю, за що я кохаю,
Я лиш знаю, що сильно люблю.
І я Богу молитися стану,
Я повірю йому одному.
Я не знаю, що доля хотіла,
Я приймаю дарунок її,
І хай, що б там вона натворила,
Я віддячу за нього у сні.
Я не хочу втрачати надії,
Бо без неї я стану нічим.
Я не можу позбутися віри,
І зрадити мріям своїм.
Я повинна знаходити сили,
І не падати духом своїм.
І хай, щоб там вони говорили,
Я робитиму серцем моїм.
Хай мати мене зрозуміє,
Я робитиму все для добра.
Зупинити ніхто не зуміє,
Я в житті не останусь одна.
Я поборю весь світ і залишу добро,
І любитиме кожен ближнього свого.
І розквітне планета, і засяє зоря,
І в життя буде доля в кожного своя!
13.03.2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429335
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2013
автор: Марина Яковишена