Вже три десятки, як пішов з життя,
Це пів дороги пройдених по суті.
Немає звідти в світ наш вороття,
Тебе не можем звідти ми почути...
Стоїть в покутті рамочка твоя,
Усмішка щира світиться журбою.
Ти мабуть з неба дивишся здаля,
Махаєш діткам рідною рукою.
Якби ж ти міг обняти онучків,
Рідненьку кров свою поцілувати.
В пориві довго жданих почуттів,
Усю любов гарячу їм віддати.
На жаль без тебе виросли сини,
І Тато наш пішли вже за тобою.
Ростуть на Ваших стежках полини,
Лежать у нашім серденьку журбою.
Вас памятають клени і рідня,
І тужать в Бога Янголи крилаті.
Пішли у світ той криком журавля:
Так часто плаче наша мама в хаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429456
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.06.2013
автор: Дід Миколай