Є ворота до безлічі щирот,
а є зачинені до вороття
хробачих пагонів
на шрот;
як ті відкриються –
нав’южені провиною вітрила,
далебі огортають гойду
наче глодий шовк,
в найтяжчу подорож –
до стріхи, що оте пуття вродила…
Повернення – не щастя,
тай не гріх;
особлива, очолом –
надприродня сила,
котра не схибиться…
Лиш з власного шляху,
обабічив - не зобачай:
що вистигло
до зранку криженцем,
тим встигло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429529
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Криптопоэзия Krajzer