Дощ буває сліпий, але люди частіше
Захопила цю нішу, і не відпустити
Бє минуле уривками... Про моє інше
Де нема вето На те, щоб тебе любити
Осінь сплавлює мозок із серцем докупи
Якби вміти безболісно спогади вбити
Розірватись на двоє, а краще збагнути
Серце переконати, тебе не любити
Розтинає можливість ледь чутні Не хочу
І повязка на очі, як нитка остання
Бє минуле, і совість повільно торочить
Відтепер зіпсована до болю бажанням
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429575
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Марамі