[i]Борис Пастернак[/i]
Як бронзова зола жаровень,
Жуки обсіли сонний сад.
На рівні свічки серця мого
Світи розквітчані висять.
І, як у неймовірну віру,
В цю ніч душа моя ввійде,
Де між тополь завісу сіру
Павук під місяцем пряде.
Де в водах – сутність таємнича,
Де яблунь гілля запашне,
Де сад на палях будівничих
Тримає небо весняне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429612
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 05.06.2013
автор: I.Teрен