Ми щодня одягаємо маски,
Щоб зіграти вже звичну нам роль.
Та байдуже чи раб, чи король,
Від життя ми чекаємо ласки.
А навколо театри тіней…
Лицемірство й байдужість панують.
Ції плачуть, а інші не чують:
Не виносити ж сміття з сіней.
Щира усмішка вже в диковинку.
Ми по звичці не вірим словам.
І коли посміхнулися вам,
Все шукаєте підлість у вчинку.
Лиш вночі, наодинці з собою,
Маски зняті. Відіграна роль.
Не потрібен постійний контроль…
…Але зранку вже знову до бою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429614
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук