Я дякую людині і поету,
Ірландцю й українцю водночас,
Колись я намалюю ще портрета,
Його життєвого, простого, без прикрас.
Про гейзери я мрію і вулкани,
І прагну досягнути тих вершин,
Що заховали від людей тумани,
Поміж ірландських скошених долин.
Бо Він мені, як батько сивочолий,
Навчає українців із даля.
Ірландець чистокровний, не з моголів,
Йому ж бо рідна і моя земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429718
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2013
автор: Віталій Назарук