[i]Давай притворимся людьми,
На мить побудемо простими.
Й нехай на мент забудем ми
Усе, що так тримає нас щосили.
Давай ми відірвемось від землі.
Пірнемо в небеса на сонячних вітрилах.
Давай на мить побудемо малі,
Щоб темрява нас вже не підкосила.
Давай у натовпі розтанем
Поміж думок, і прагнень, і бажань,
Й на мить живими щиро станем -
Не треба нам відмазок і вагань.
Не треба суму, жалю і печалі,
Нехай не буде всіх, є просто ми...
Ми більше не втечемо від реалій
Й на мить побудемо людьми.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429816
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2013
автор: Тетяна Хоронжук