Тобі сімнадцять.
Сидиш, чекаєш маршрутку.
Її, як завжди, немає.
Та це наче норма.
Тобі сімнадцять.
Твій світ несхожий на інші.
Ти особистість, не маса,
Хоча усім пофіг.
Тобі сімнадцять.
Ти думаєш, що все попереду.
Нікуди не поспішаєш.
Чекаєш маршрутку.
Тобі сімнадцять.
Життя таким здається нудним.
Якихось хочеться змін.
Нову купуєте куртку…
Тобі сімнадцять.
Твій вечір проходить в мережі.
А батьки твої раді – хай так.
Менше так шкоди.
Тобі сімнадцять.
Батьки кажуть щось про освіту.
Ти пробуєш уже вкотре
Та якось це не виходить.
Тобі сімнадцять.
І ти так хочеш свободи.
І щоб звідси подалі,
Таке ж коротке життя.
Тобі сімнадцять.
Не хочеш бути як всі –
Концерти та фестивалі,
Як вияв власного «я».
Тобі сімнадцять.
А світ весь хай котиться в пекло.
Фальшиві посмішки, лиця
Та награні жести.
Тобі сімнадцять.
Життя тебе реально дістало,
Так хочеться всіх послати
І бути проти системи.
Тобі сімнадцять.
Думки розривають твій мозок.
Не знаєш ти що робити
До болю здавлюєш пальці.
Тобі сімнадцять.
І цим уже сказано все.
Твоя приходить маршрутка…
Тобі сімнадцять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429853
Рубрика:
дата надходження 06.06.2013
автор: William Mirovich