Здавалося, увірветься терпець,
А кетяг віри зігниє ущент.
Нема надії та позникали мрії
І в ненароджених душа зболить...
Таки прощення треба попросити,
Аби у серці квітки зацвіли,
Аби з любов'ю мирно шлях згоріти,
Аби лишитись в пам'яті юрби.
Вже не стривожить, не змурдує сум,
Не викличе до бою противник валькуватий,
Тебе навіки огорне світ світлих дум
І мрій, і крил небесно-благодатних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429882
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2013
автор: Ксенія К.