Я все життя прожив у нелюбові,
Не відаю її й про неї не пишу,
Скільки із мене випито вже крові,
Цей біль у серці кожен день ношу.
Душа раненько не шукає ласки,
Бо знає, що у ліжку не знайде,
Що не побачу чарівної казки,
І що не звабить в ліжку хтось мене.
Що сонечко, яке колись сіяло,
Не заблищить уранці крізь вікно,
Проміння на подвір’я ще не впало,
І не налите молоде вино.
Плачу немає, скільки вже так можна…
Губи сухі, слова кудись втекли,
Кожна хвилина у душі порожня,
Не хочеться їх дальше берегти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429920
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: Віталій Назарук