Спалахне іскоркою життя та й згасне вмить, невстигши бодай обігрітися теплом того спалаху.
Життя ( -це біль душі і тіла,
що не стихає ні на мить)
Летить, вирує і клекоче
Та добру половину спить.
Коли не спить -до чогось прагне :
Це і природне, і людське...
Велике , мізерне й нікчемне
( у більшості своїй пусте) .
***
Зникне біль,
Збайдужіє душа.
Полетять хвилювання у світ
Над землею і в небеса.
Наблукавшись по світу доволі
Засумують за мною вони...
Де знайти ще такий притулок,
Щоб ласкав їх як милі сни.
***
Час не зупиниться ніколи,
Тектиме рік у рік...
Цвістиме мак у дикім полі
Життю буде кінець і пік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430002
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: Шпаківський Петро