Музика лунає,
Гірко кричать гості,
Все село гуляє,
Гарні кажуть тости.
Раді всі довкола,
Лиш сумує мати,
Дуже вже їй шкода,
Доньку віддавати.
Єдина дитина,
Мов квіточка в полі,
Там чужа родина,
Пошли, Боже, долі,
Ось ще одна мати,
Сльозу все втирає,
Що тут ще казати,
Син дружину має.
Чи так щиро любить,
Чи може жартує,
Може світом блудить,
В голові пульсує.
Це ж її синочок,
Це ж її дитина,
Не послав Бог дочок,
Яка ж там родина.
Музика лунає,
Годі сумувати,
Душа завмирає,
Не була б, то мати.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/235-vesillya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430018
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: Антоніна Грицаюк