Я закутана в жаль і тривогу,
Біль нестримності серце стискає,
І знайти б ту любові дорогу,
Там де вічність тебе не пускає.
І так хочеться з криком піти.
Геть сховати з обличчя всі сльози,
Щоб ромашкою з неба цвісти,
І затихнуть тоді усі грози.
Біль безмірний, тривалість вбиває,
Відцвітає душа чорним цвітом,
І у клітці серденько вмирає,
Щоб не чути вже грішного світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Роксолана-Марія