Останній терпкий поцілунок з присмаком сліз...
Ти плачеш:щиро,беззастережно і відверто як дитина...
Мені боляче від цього,але водночас я тішуся, бо знаю,що не був для тебе іграшкою,випадковим перехожим на перехрестях твого життя,твоїх зап*ясть твоїх губ і очей...Ти мене любила,хоч і недовго...Та хіба є в цьому світі щось Вічне?
Я вибіг (чи то пак виповз)з твого під*їзду,насилу гамуючи сльози,які душили мені горло і різали очі...
Наче в тумані сів у потрібну маршрутку,доїхав додому і лише там остаточно зрозумів,що гра скінчена...
Більше зі мною нічого не буде,а якщо й буде то НЕ З ТОБОЮ,НЕ ВІД ТЕБЕ,НЕ ТВОЄ...Я відчував себе,як анафемований,відлучений від церкви,від неба,від ніжності,від Сонця,як дитина у якої вкрали Янгола-охоронця,Ти так і не вмерла в мені остаточно,ти віднайшла в мені безсмертя і житимеш в моєму серці вічно,і Ніхто з тих,хто буде зі мною не зітре тебе до кінця з глибин моєї пам*яті,із ліній моїх долонь,бо я лише тліюча іскра,а ти невгасимий Вогонь.
Наша мрія про затишний будиночок біля моря так і не збулася.Він у тебе буде,я знаю,але не зі мною.
Ти пам*ятаєш Чеберяйчиків?Коли тобі було важко,я просив тебе їх уявляти,і ти ховалися за ними як за стіною від усіх своїх бід,напастей і розчарувань.
Чеберяйчики уявлялися нам білими пухнастими,СОНЯЧНИМИ створіннями,щось на зразок зайчиків,які живуть в житах і обожнюють,щоб їх лоскотали…То для них найбільших розкоші.Але приходять ці дивовижечки лише до душ чистих праведних і світлих:таких як ти.Їх призначенням є дарувати людям радість і сміх та оберігати їх від зла.
Хай вони і надалі будуть з тобою і тими,хто тобі насправді дорогий.
Люблю тебе дуже….
Прости-прощай,і будь щасливою!
Хай береже тебе Господь і Богоматір Волинська…
Пам*ятаєш я писав тобі це у листах? Хай і життя твоє буде таким як наші листи- світлим,ніжним жаданим і мрійливим:солодким,як кринична вода…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430195
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Той,що воює з вітряками