А ти чув, старий, як німі ходять
Біля театру й не можуть зайти?
Вони потай від всіх бродять
Та вміло ховають думи свої.
А ти знаєш, їм часто сниться,
Що вони волають з тобою пісень.
Ти вважаєш, що це все дурниця.
Е-е-е. Ти не бачив їхніх очей.
Я давно не зустрічав у місті
Ось настільки вільних людей.
Ти затягуєш себе в тенета.
Тенета рутин і проблем.
А вони живуть всі без звуку
І не чують мамину пісню.
Ти не протягнеш їм помочі руку,
В магазині все пояснивши.
Ти пройдеш і побідкаєш стиха,
Скажеш: шкода, що звуків не чують.
Ти не помітиш, старий, не помітиш
Як ці люди живуть і від цього кайфують.
Як цінять сонця ясне проміння
І посмішки дарять всім людям.
Вони вірять в сердечні тремтіння
І що на небі всіх по совісті судять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430219
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: АЙВЕНГО