Ніхто не відходить
безслідно...
не йде... не зникає навіки...
Їх образи десь...
принагідно
з"являються снами...
без ліку
у внуків...
з"являються риси
знайомі…
знайомі до болю...
Іванки, Андрійки, Марисі…
у вересні підуть до школи...
ніхто не зникає …
ніколи...
допоки ми є в цьому світі...
допоки існує це коло...
допоки живуть наші діти...
Крізь час...
ніжно дивляться в очі
світлини батьків...
чорно-білі...
щось, ніби, промовити хочуть…
А діти…
давно посивілі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430352
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)