…це - не маячня! не тяжке похмілля!
Промінь світла вмер. Чом він не воскрес?!
Зупини, молю, все це божевілля!
Я – один із тих, хто несе ще ХРЕСТ.
Цвіт життя мого - це ж бо не бадилля!
Ти зрубав його – мій тобі протест.
Зупини, молю, все це божевілля!
Я – один із тих, хто несе ще ХРЕСТ.
Пр: Чому мене ти не почуєш, небо?!
Чи ти не чуєш може взагалі?!
Звертаюсь я у розпачі до тебе:
- Як далі жити на пустій Землі?!
Я – один із тих, хто попри свавіллю
Згоден, в лік життя брати й Еверест.
Зупини, молю, все це божевілля!
Я – один із тих, хто несе ще ХРЕСТ.
Розчави мене! Підточи коріння!
Збережи лиш те, що понАд усе!
Я – найбільший гріх! я - гидке створіння!
Я - один із тих, хто ще ХРЕСТ несе!
Пр: Чому мене ти не почуєш, небо!
Чи ти не чуєш, може, взагалі?!
Звертаюсь я у розпачі до тебе:
- Як далі жити на пустій Землі?!
© Copyright: Дмитрий Град, 2013
Свидетельство о публикации №113042502333
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430456
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2013
автор: град