Вечірній сад в мережевній хустині
затих-притих, шукаючи свій сон.
І майський жук шуга́є по малині -
де б залягти корабликом на дно...
Пелюстки трьох розбавлених ромашок
у ароматах бежевих троянд,
так об`єднались, наче руки наші,
коли від всіх нас заховав фасад.
У павутинні причаївся промінь -
не встиг скотитись за небесний край.
А що було колись, - поверне осінь.
А що тепер між нами - не питай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430484
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2013
автор: Ліна Біла