Вона давно виросла, та втратила голову й боса
Приходить у сни не гірка, не солодка - пекуча.
Три зустрічі лише, ще високо пристрасті круча,
Суниці збирає, все згадує в лісі. І простоволоса
Ночами ще мучає гаджети, шлючи флюїди,
Торкається пальцями шкіри, вже ж все відбулося,
І майже наважившись у рудий фарбувати волосся,
Вислухує темряви пустку ночами - а раптом приїде.
І зошит в клітинку пухне від віршів лобовних,
Літо у мріях попереду вічне, не зима й перемети,
І знову їй хочеться вірити в гарні прикмети,
І очі горять як зірки, щастям по вінця повні.
Потрібно б радіти йому, що з нею це скоїлось,
І пестити спогади нові в обіймах про ночі й світанки-
Загоїлись майже старезні вже шрами і ранки
Та раптом як грім у рядках, - я вже все, заспокоїлась...
Подумає він, - я спокійно сприймати все мушу,
Бо раптом примарилось, раптом просто здалося?
І скоро на груди мої знову впаде її волосся.
Та чомусь темний морок холодний охоплює душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430536
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Latur