Якийсь розумник ображав живих,
Ви перегній для поколінь наступних
Ви скопище байдужих і дурних,
А не суспільство дійових й розумних.
Вас обдирають з голови до ніг
І дурять, обіцяють що все зроблять,
Щоби заможним кожен стати зміг
А поки вас, довірливих, і гноблять.
Ви ж кажете – все перемелеться,
Ми вже проходили через страждання,
Але не втратили свого лиця
Попри ворожі намагання.
І цього разу також буде так,
І зникне ворог, як роса на сонці,
Й нам, українцям, буде вірний знак,
Щоб панувати у своїй сторонці.
Ось, ось мине чотири сотні літ,
Та воріженьки й досі скрізь панують,
Руйнуючи весь український світ,
Нащадків вільних козаків мордують.
А ви чекаєте на благодать,
Що ворог сам по собі якось зникне,
А мо’ прийшла пора вже відсіч дать,
Та скопище байдужих і не гикне.
03.08.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Георгій Грищенко