лише дотиком буду викликати у тобі зорепад емоцій,
якщо не віриш
то
зовсім не варто починати вірити.
чи знаєш ти,
що доля обожнює зустрічатись при сумній дорозі,
яка веде тебе вище неба,
там,
де може проникливим поглядом тебе втішити.
в мені насправді зовсім мало того теплого сонця,
якщо чесно
то
знаходжу його гарячу хвилю променів тільки в тобі.
тому живу,
тому втішаюсь,
тому продовжую насолоджуватись поглядом янгола охоронця,
що як завше знаходжу в тобі
та
сумній тиші днів.
в тобі насправді зовсім мало молодого місяця,
якщо відверто
то
мені подобається, що день - це ти, а ніч насправді - я.
нас зв'язують,
нас розчаровують,
та ми продовжуємо триматися руками за вічне зцілення,
щоб прокидатись під теплою ковдрою
та
губитись тілами щодня.
лише дотиком будеш викликати у мені снігопад емоцій,
якщо не віриться
то
скоро обов'язково прийдеться вірити.
чи знаю я,
як це шукати власну долю при сумній дорозі?
якщо чесно я тут для того,
щоб тебе любити
та
не заважати собі, тебе щирістю втішити.
22.04.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430617
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Сашко Марчук