В мої очі всипаний немов пісок,
Мій мозок побачив нікеліну полуду,
То мене тіпає безсоння танок:
Лежу, вбитий горою розлучення бруду.
Наш годинник прокоцав щосту навпіл,
Бувша дружина вже бачить сон про коханця,
За вікном нібито дощ сліз шелестить -
То він таврує мене, безсонниці бранця.
Мій синок у вісні щиро сміється на мить:
Бачить він Лімпопо, радісне сонце...
У мене внизу живота нестерпно болить -
Вже стукає З Косою у віконце?
Я тихенько встаю, на кухню іду -
Надія: може креслення дасть мені раду,
Але знаю: себе даремно дурю -
Ще не мій час увійти в смертей кавалькаду.
9.04.1991
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430676
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Левчишин Віктор