Жив лиш маленький довгий вік,
Один день,нічку.
Здавалось,пив небесний сік.
На мою стрічку
Присипав попіл кольорів.
Взяла в долоню.
Нашепотіла,щоб летів
Собі на волю.
Його тримаючи в руці
Поцілувала.
Метелик цей-мріі такі,
Що малювала
На його крильцях всі вірші,
І притулила
Його так сильно до душі,
Що зовсім вбила.
Відкрила руку-він помер,
Що ж наробила?..
І стало страшно так тепер,
Що аж несила
Мені подумать,що життя
В нього забрала.
Я не хотіла,як могла?..
Лиш цілувала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430697
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Відочка Вансель