Ростуть сини в Донбасі і Карпатах,
Беруть в полон красуні – чарівниці,
І лине пісня, коли щастя в хаті,
Народ навчається по-новому молиться.
Бо син з землі, на рідній Україні,
Черпає силу, щоб боротись далі,
Тут райський край і небо синє-синє,
Калинові, немов рубін – коралі.
А коли чути поруч руку друга,
Коли усмішка в брата на обличчі,
То легко пережити нам наругу,
Тоді кохання у обійми кличе.
То ж бережімо край наш і надалі,
Шануймо нашу мову до загину,
Гуртуймося! Позбавмося печалей!
Любімо, як матусю - Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430744
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Віталій Назарук