Мотив світанку…
Нічна зоря…
І запах ранку.
Вона – твоя.
Ці ніжні доторки –
вічність дій.
Він тихо… пошепки
скаже їй,
що мріяв, вірив, писав вірші,
і тихо плакав, чекав у сні.
З нестримним сплеском палких зізнань
мчав лиш до Неї з усіх бажань!
Переборов всі рани, страхи й слова!
Перечекав всі біди, усі дива!
Терпів. Молив. І тепер знайшов.
Її. Своє диво. Свою любов!
Вона всміхнеться…
Нічна зоря…
І тихо скаже:
«Навік твоя…» (c)
Mariana Mys'ko
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2013
автор: MMS