Я атеїст. Людина, яка заслуговує смерті за віруваннями більшості релігій, з подальшими муками в позагробному житті. Не просто муками, а стражданнями придуманими найжорстокішими, найфеєричнішими уявленнями людських думок. Навіть не всі віруючі можуть освідомити наскільки це жахливо. Нас весь час цим лякають:"Покайтесь!! Покайтесь!!!", кричать вони. Люди бояться і "каються". Ось так. Б'ють лоби об землю, неспроможні підняти їх ввись, подивитися у глибину безодні, що не має ні початку ні кінця у часі і просторі - бо там сидить бородатий отець, творець всього живого і не живого, вседобрий і вселюблячий. Стоп. Вседобрий? То нащо ж мені потім мучитися? На людей посилаються земні страждання через те, люди не слухають його, маючи власну волю, якою він сам їх і наділив? Якось не всерозумно виходить. І моє найулюбленіше. Вважати своє творіння за рабів, які повинні поклонятися і служити взамін на "вседобро і ласку"? РАБИ?? ВАС ЦЕ ЗАДОВІЛЬНЯЄ? Де ваша гордість, з якою ви можете його запитати:"А ще чи не тісно тобі ділити свої хороми ще з доброю парою тисяч інших богів?". Тому, читачу, я тебе попрошу - коли ти наступного разу відкриєш біблію, чи коран, чи інші "святі писання", прочитай їх свідомо, вдумливо. Вони є головним джерелом атеїзму для здоровомислячої людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430825
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Назар Вільний