Згубилися бурштинові світанки
У плину часу, болісно – далеко,
Коли ми зір малюнки – витинанки
Читали так натхненно, любо, легко.
Минулося. А тільки ніби вчора
Спліталися гарячі наші руки,
Коли стрічались очі без докОрів,
І ранок так неждано в двері стукав.
Вже Сонця обертів було немало.
І розлетілися Планети наші.
Колись і нас це небо обіймало,
Тепер ми в спогадах живемо завше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431020
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.06.2013
автор: Ліоліна