Заживе розсічена губа,
Шов затягне, як зашиють тіло…
Не загоїться знеболена душа,
Коли недругу поранити схотілось…
Кров засохне, місце заживе,
Зникнуть болі, знов життя засяє…
І бурхлива річка потече,
У веселому життєвім водограї.
Та обіда із душі тече,
І усе життя ятриться рана,
Кров спинив, та біль таки пече,
Якщо біль цей нанесла кохана.
А коли мій друг - портрет з лиця,
Вдвічі, втричі болі добавляє,
Краще дев’ять грамів із свинця,
Тоді доля точно не ридає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431032
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2013
автор: Віталій Назарук