Раптовий спалах у весняній ночі,
Далекий гуркіт… Потім стало тихо,
Не стиснулися с жахом карі очі,
Ніхто тоді не знав, що сталось лихо.
На ранок – свято, прапори, паради,
Та все вже полетіло шкереберть,
З енергоблоку у вогні вже міріади
Радіаційних променів там сіють смерть.
Хапай все найцінніше і тікай,
Поки не доторкнулась злая доля.
Усе, що за життя нажив – лишай,
Бо смерть вже підкрадається поволі.
Коли все стихло – вже не долічитись
Десятків тисяч героїчних душ,
Дитина сиротою залишилась,
Не зацвіте під хатою бузковий кущ.
Хоч Прип’ять буде чиста вже через сотні років,
Й туди, як у музей буде відкритий шлях,
Ніколи не забудем тих героїчних кроків,
І пам’ять про героїв живе в наших серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431193
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2013
автор: Холодний Яр