Я научилась дихати без тебе,
Стрічати сонце, цілувати зорі.
Лиш гіркі сльози зболеного неба,
Такі як в мене щирі та прозорі.
Я можу вже пройти собі байдуже,
І, навіть, крадькома не озирнутись.
Від вбивчих слів твоїх, мій милий друже,
Втрачаючи свідомість, не здригнутись.
Я майже призабула ніжні губи,
Навчилася ночами не чекати.
Я можу все. Лише не можу, любий,
Тебе хоч на хвилину розкохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук