***

Поет,  невдаха,  реаліст,
Митець,  романтик  і  злочинець.
Засуджений  ненавистю  цих  міст,
Й  покараний  за  свою  щирість.
Маленький,  сірий  чоловік,
Бажаючи  відкрити  іншим  очі,
Він  знав  на  що  себе  прирік,
У  муках  досипав  останні  ночі.
Усе  життя,  не  знаючи  визнання,
Він  на  папері  правду  викладав.
Не  мав  ні  друзів,  ні  кохання,
Але  себе  ні  краплі  не  картав.
Хіба  ж  тут  є  із  чого  обирати?
Боятись  смерті  за  свої  слова,
Й  рабом  у  цьому  світі  догнивати,
Чи  дати  знати,  що  душа  жива.
Нехай!  Сьогодні  грубо  скажуть:  «Вето!»
Та  років  через  двадцять,  п'ятдесят
Він  стане  визначним  поетом,
І  його  вірші  світ  заполонять.
Не  варто  так  боятись  покарання,
Ховати  по  підвалах  відчуття.
Його  знайшло  зі  смертю  і  визнання,
Тебе,  можливо,  знайде  за  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431488
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Ірина Веретіна