На перехресті дня і ночі.
Коли вона спокійно спить.
Я загадаю її очі,
Й не відпускатиму цю мить.
Мою кохану і єдину,
Солодку, ніжну, чепурну
Хоч на годину, на хвилину
В вісні до себе пригорну.
Та вранці знову прокидатись
без неї, у кімнаті сірій.
Німим обличчям посміхатись,
Відаючи любов нещирій.
Не йди кохання з снів гарячих,
Не залишай на самоті.
А я усе тобі пробачу,
З яскравим сяйвом у душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431492
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Ірина Веретіна