Безжалісне – не за горою,
і вистраждане відцвіло
поезією та любов’ю…
Либонь це було не зі мною?
Невже це насправді було?
Від ніжності шалу дзвінкого
в спокусах на лезі ножа
до жмені по-справжньому свого,
в якому немає нічого,
чим тішиться доля чужа.
Хіба-що недоспані ночі,
і проспані в мареннях сни,
і руки, і чари дівочі,
і близько довірливі очі,
що кличуть відлунням весни?
Чи та переповнена міра
на радості грішні і злі,
чи злом перекручена віра
що разом з інстинктами звіра
утрачений рай на землі?
Чи може слабкі сподівання,
мов сполох нічних міражів,
на зустріч єдину й останню,
щоб мати якесь оправдання,
що ніби надією жив?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431649
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.06.2013
автор: I.Teрен