Ніжні доторки рук - випадково відтворена мить,
Ти кохав упритул, а я – гоїла рани опісля,
Наше небо дощить, бо у ньому навіки зависла
Чорна хмара – «брехня», і стрясає небесну блакить.
Я не хочу дощів. Хай стікають із інших облич.
І кохати впритул – небезпечно для мене, як бачиш,
Ми з тобою обоє занадто уже нетерплячі,
Забирай свою хмару. І більше ніколи не клич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2013
автор: Марія Родінко