наші літаки розбиваються ще навіть не злетівши
мабуть просто приречені на швидку й просту смерть
наші погляди жовтогарячими іскрами
згорають.
ти надішлеш мені конверт
з моїми посмішками, подихами, криками
з любов’ю – приреченою й тихою
з віршами, незайманими, непрочитаними
з зірками, галактиками і орбітами
наші літаки розбиваються, залишаючи по собі кривавий слід.
твоїй душі тепер на захід. моїй на схід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431721
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2013
автор: Шопенівна